Нещодавно, в ці бентежно-щемливі осінні дні, ми відзначали два шанованих свята – День учителя – в першу неділю жовтня, та День працівників профтехосвіти – 2 жовтня. До них завжди старанно готуються учні, викладачі, увесь колектив Чубарівського професійного аграрного ліцею, адже щороку з цієї нагоди до ліцею приїжджають колишні випускники, гості. Не обходиться без подарунків. Та цьогорічний День працівників профтехосвіти став особливим і несподіваним навіть для директора цього навчального закладу: сюди, в кузню робітничих кадрів для села, завітав поважний гість – керівник одного з фермерських господарств Вільнянського району В.В.Кривохатько.
Звучить гімн України –розпочинається урочиста лінійка. Лунають слова щирої вдячності людям, які ведуть по дорозі знань і виводять у широкий світ – викладачам, вихователям, майстрам виробничого навчання. Для них та всіх гостей співають пісні учні ліцею Людмила Авдієнко, Євген Самойлик, Тетяна Рибка. Зі словами привітань звертається до присутніх директор закладу А.В.Зелєнцов та бажає всім здоров’я, успіхів, натхнення, мирного ясного неба над головою.
Слово для привітання надається почесному гостеві свята В.В.Кривохатьку. «Шановні друзі, хочу розповісти вам історію, яка колись трапилась зі мною, – розпочав Вадим Вікторович.– Якось, перебуваючи в Туреччині, після однієї з екскурсій я запитав гіда: «А яку з професій найбільше шанують у вашій країні, можливо, лікаря, юриста, військового, адже Туреччина – морська держава?». «Ні, – відповів той, – це вчитель». Побачивши, що я засумнівався в щирості його слів, додав: «Це справді так. Адже саме вчитель вивчив і виховав і лікаря, і юриста, й військового». Пізніше, аналізуючи цю розмову, я зробив висновок, що допоки ми не навчимося поважати вчителів, ніщо в нашій країні не зміниться. Шанувати вчителя – це не значить раз на рік привітати зі святом, а створити нормальні умови для праці, відпочинку, побуту, платити гідну пенсію після виходу на заслужений відпочинок. Сьогодні я щиро вітаю зі святом всіх освітян та бажаю, щоб і в нашій країні професія вчителя стала найшанованішою. І, користуючись нагодою, від імені фермерського господарства, в якому я працюю, хочу передати вашому ліцею новенький автобус. Сподіваюсь, це дасть можливість вирішити чимало важливих питань, покращить якість освіти», –зазначив В.В.Кривохатько і під щирі оплески всіх присутніх вручив ключі від автобуса водієві О.М.Гарматі.
Дякуючи за такий щедрий подарунок, директор ліцею А.В.Зелєнцов зізнався, що мріяв про нього багато років. «Тепер ми матимемо можливість, наприклад, двічі на рік возити дітей-сиріт на медогляди, та й на екскурсію кудись зможемо поїхати по визначних місцях України, в театр чи ще кудись. Мати автобус для нас дуже важливо, адже знаходимось на периферії. Це перший яскравий приклад того соціального партнерства між роботодавцем та навчальним закладом, про яке багато говорилося, але нічого не робилося. Сподіваюсь, благородний вчинок В. В.Кривохатька стане прикладом для інших меценатів і нам допоможуть придбати й іншу сучасну техніку, адже та, яку маємо, давно своє відпрацювала. З Вадимом Вікторовичем раніше знайомий не був, його приїзд став для мене надзвичайно приємним сюрпризом. Я йому щиро вдячний і сподіваюсь на подальшу співпрацю, адже ми готуємо кваліфіковані робітничі кадри саме для сільгосппідприємств. Цілком можливо, що наші випускники зможуть працювати в господарстві Вадима Вікторовича»,– зазначив Андрій Володимирович.
«Приймати подарунки завжди приємно, а такий – тим більше. Якось Вадим Вікторович сказав, що найважливіше в його роботі – щоб вчасно пройшов рясний дощ. Тож дякуючи йому за такий важливий для нашого закладу подарунок, щиро бажаємо, щоб його посіви завжди вчасно й щедро поливали рясні дощі, а за щире серце й допомогу людям нехай йому теж віддячиться добром», – побажала заступник директора ліцею з навчально-виховної роботи Р.В.Кугаєнко.
Після завершення офіційної частини заходу В.В.Кривохатько довго спілкувався в невимушеній обстановці з викладачами та учнями ліцею, відповідав на їхні запитання. Наостанок він ще раз наголосив, що його фермерське господарство опікується такими навчальними закладами, які готують кадри для села, адже зараз, як знає з власного досвіду, значно легше знайти кваліфікованого бухгалтера чи юриста, ніж тракториста чи комбайнера. «На жаль, немає можливості за власні кошти забезпечити всі заклади профтехосвіти тими ж автобусами, але нехай сьогоднішній наш приїзд до Чубарівки стане своєрідним поштовхом для інших, сприятиме тому, що і за рахунок державних програм, і за рахунок коштів приватних підприємців ми зможемо вирішити найгостріші проблеми закладів профтехосвіти, створимо належні умови для навчання в них, а в кінцевому результаті отримаємо висококваліфікованих спеціалістів для наших господарств».
Н. Новікова.